Звук - це коливання повітряного чи водного середовища або твердого субстату - відіграє у житті багатьох тварин подвійну роль. З одного боку природного явища чи ворога, а з другого, - це спосіб спілкування особин одного виду, якщо ці особини мають звуковідтворювальні органи. Переважна більшість тварин сприймає звук за допомоогю спеціалізованих органів слуху, у риб слухову рецепцію частково здійснює бічна лінія.                    

  Слух у безхребетих тварин. Звукосприймальні органи з*явились на досить ранніх етапах еволюції тваринного світу. Так, вже у медуз функцію слухової рецепції викликають статоцисти, які сприймають інфразвукові коливання в межах 8-13 Гц. У молюсків цей діапазон становить від кількох герц до 2кГц, хоча самі молюски звуків не генерують. Сприймання і відтворення звуків добре розвинуті у членистоногих, зокрема комах. Вони сприймають звукові коливання за допомогою волоскових сенисл, джонстонових і тимпональних органів, які розміщені в різних місцях: на антенах, голові, черевці, кінцівках. У головоногих молюсків і примітивних хордових слухова рецепція не розвинена.                                                                                                                                          

  Слух у хребетних тварин. Органи слуху у всіх хребетних, починаючи з напримітивніших круглоротих, знаходяться у лабіринті внутрішнього вуха, точніше в одному з мішечків лабіринту. Розміщені на стінках мішечка скупчення волоскових сенсорних клітин (плями) у цих тварин поряд з гравітаційними силами сприймають і звукові коливання. У риб від мішечка відходить - лагена (попередник завитки ссавців), яка бере на себе звукосприймальну функцію. Оскільки зовнішьного і середнього вуха з барабанною перетинкою у риб немає, роль резонатора, що підсилює звук, частково бере на себе павальний міхур, який сполучається з лагеною за допомогою чотирьох веберових кісточок. Завдяки добре розвиненому апарату веберових кісточок карпові риби чують звук чи не найкраще серед риб. Діапазон звуків, які вони сприймають, зростає до 4-6 кГц. До того ж вони здатні розрізняти 1/3 - 1/4 музичного тону. Для наземних тварин у повітряному середовищі звук відіграє значно більшу роль, ніж для водних організмів. Тому у них відбувається прогресивний розвиток всієї слухової сенсорної системи: у амфібій з*являється барабанна перетинка, у рептилій - зовнішній слуховий прохід. Слуховий стовпчик (колумелла) у них з*єднує барабану перетинку із внутрішнім вухом, але у змій він прикріплюється не до барабанної перетинки, а до квадратної кістки черепа, що робить їх дуже чутливими до коливань грунту. Черепахи і ящірки сприймають звуки до 10 кГц, але невідомо, чи здатні вони їх розрізняти. У деяких птахів і у всіх ссавців, за винятком китових, з*вляється зовнішнє вухо, яке дає їм змогу сприймати напрям звуку. У ссавців розвивається справжня завитка, яка має від 0,25 (качкодзьоб) о 4 (свиня) обертів. Людина сприймає звук в діапазоні 18 Гц - 20кГц, а в середньому у класі ссавців слуховий діапазон досягає ультразвукових частот - 50Гц - 140 кГц.