Орган слуху, вухо, у більшості ссавців побудоване і функціонує за однаковим принципом - виконує функції слуху і рівноваги тіла. У людини вухо складається із зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха, де розміщений присінково-завитковий орган.
Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового ходу. Вушна раковина схожа на лійку, передня стінка зрізана, що дає змогу орієнтуватися у напрямку до звуку і краще сприймати звуки, що надходять спереду. Поступове звуження вушної раковини біля переходу її у слуховий прохід дає змогу концентрувати звукові хвилі та підсилювати звук. Зовнішній слуховий прохід відділяється від барабанної порожнини середнього вуха барабанною перетинкою.
Середнє вухо. До середнього вуха належить барабання перетинка, барабання порожнина зі слуховими кісточками (молоточком, коваделком та стремінцем) і слухова (євстахієва) труба, яка сполучає середнє вухо з носовою частиною глотки. За доопмогою цієї слухової труби тиск у порожнині середнього вуха підтримується на рівні атмосферного, і барабанні перетинка зазнає однакового тиску з обої боків. Барабанна порожнина має шість стінок. Лабіринтна стінка барабанної порожнини межує з внутрішнім вухом і має два отвори: верхній - вікно присінка (овальне), прикрите основою стремінця, і нижній - вікно завитки (кругле), затягнуте вторинною барабанною перетинкою. Ланцюг слухових кісточок середнього вуха фіксується еластичними зв*язками. Крім того, у середньому вусі є два м*язи: м*яз-натягувач перетинки і стремінцевий м*яз, які своїми скороченнями змінюють натягнення барабанної перетинки та слухових кісточок, регулюючи функію звукопровідності. Порожнина середнього вуха у ссавців заповнена повітрям. Слухові кісточки виконують подвійну роль. По-перше, вони утворюють систему важелів, за допомогою яких поліпшується передача звукової енергії з повітряного середовища середнього вуха до перилімфи внутрішнього вуха. Завдяки тому, що площа основи стремінця, укріпленого у вікні присінка (овальному), значно менша за площу барабанної перетинки, а також завдяки спеціальному способу сполучення кісточок, що діють як важелі, тиск на мембрану цього вікна виявляється у 22 рази більшим, ніж на барабанну перетинку. По-друге, коли звуковий тиск наближається до 120 дБ, характер руху слухових кісточок завдяки зміні їх натягу змінюється так, що значнознижує коефіцієнт передачі звукової енергії і запобігає виникненню больових відчуттів. При цьому рефлекторне скорочення м*язів - натягувача барабанної перетинки та стремінцевого - під час дії звуків значної інтенсивності зумовлює зменшення амплітуди коливань барабанної перетинки, кісточок середнього вуха і відповідає зменшенню звукового тиску, що передається на завитку. Передавання звукових коливань через барабанну перетинку і слухові кісточки забезпечує повітряну провідність. Кісткова провідність забезпечує сприймання звуку, напрклад, під водою. Механізм звукосприймання однаковий при обох видах провідності.
Особливості будови середнього вуха у китоподібних. У дельфінів і ктів вушної раковини немає. Експерементально доведено, що зовнішні прохід у китоподібних не бере участі у проведенні звуку. Вважають, що хвилеводом є нижня щелепа, через яку звукова хвиля досягає структур середнього вуха, слухових кісточок, жорстко з*єднаних між собою. Оскільки китоподібні ведуть водний спосіб життя, череп у них не мже виконувати роль ізолятора між двома вухами. Тому у них звукосприймальний апарат підвішений окремо на короткій сухожилковій зв*язці, при чому середнє і внутрішнє вухо розміщені в одному кістковому утворі. Завдяки цьому орган слуху механічно досить надійно ізольований від кісток черепа. Кірм того, середнє і внутрішнє вухо оточені спеціальною пазухою, заповненою повітрям і піною з білкової емульсії, що сприйє ізоляції слухових структур від черепа.
Внутрішнє вухо у ссавці знаходиться у піраміді скроневої кістки. Це присінково-завитковий орган, який складається із кісткового та перетинчатого лабіринтів. Кістковий лабіринт складається із присінка, півколових каналів і завитки, яка власне і є органом слуху. Кістковий спіральний канал завитки - завитковий лабіринт - утворює у людини 2,5 оберти, зменшуюсчись у діаметрі до верхівки. У кістковому спіральному каналі міститься перетинчаста її частина - завитковий лабіринт. Між кістковою і перетинчатою частинами завитки містяться перилімфа, а завитковий лабіринт заповнений ендолімфою. Від осі кісткового спірального каналу завитки - кісткового веретена - всередину каналу відходить уздовж всієї довжини кісткова спіральна пластинка.Вона закінчується вільним краєм, від якого до зовнішньої стінки натягнута пружна основа (базальна) пластинка (мембрана).Співвідношення між шириною кісткової пластинки і основної мембрани такі, що остання біля основи завитка є найвужчою (0,04 мм), а на верхівці навпаки - найширшою (0,5 мм). Також є ще одна перетинка, яка тягнеться до зовнішньої стінки завитка, яка називається присінковою перетинкою або стінкою. Мембрани ділять завитковий лабіринт на три спіральні канали або сходи. Верхній, присінковий канал починається від присінкового вікна. Біля верхівки завитки він з*єднується з нижнім, барабанним каналом через отвір завитки (гелікотрему). Середній канал - завиткова протока - закінчується біля верхівки сліпим мішком. Спіральний (кортіїв) орган є звукосприймальним рецептором слухового аналізатора. Рецепторні клітини спірального органа - внутрішні й зовнішні волоскові сенсорні клітини - є вторинночутливими рецепторами. Внутрішні волоскові клітини розміщені в один ряд, їх майже 3500. Зовнішні утворюють 3-4 ряди, їх значно більше - близько 12 000. Основа кожного волоскового енітеліоцита фіксується до основної мембрани, верхня частина з волосками (30-4- штук 4-5 мкм завдовжки - на кожній внутрішній клітині і 65-120 - на кожній зовншній , де вони тонші й довіш) повернена до порожнини завиткової протоки. Волоски в ендолімфі контактують з покривною (даглистою) мембраною. Далі представлений малюнок Кортієвого органу.
Джерело: Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д.
К.: Вища школа. 2003. - 463 с.
Електрона адреса джерела: http://bookre.org/reader?file=1338650&pg=369